Розповідь про те, як я обігнав час

Колись дуже давно, захопився я цифровою фотографією. 
І придбав Canon 10D. Це було доісторичне чудо, одна із перших цифрових дзеркалок. Матриця кроп 1.6, але байонет повнокадровий, EF. Відсутність джойстика для керування точками автофокусу, і аж цілих 7 штук цих точок.
Хто розуміє - оцінить парадокс і хаос, що відбувалися тоді в новій галузі індустрії.

Були сходки фотографів-любителів, безкінечні фото листя\макро, дроч на мануальні об'єктиви і постійне таскання фоторюкзаку з собою. Потім це все пройшло і стало трохи нудніше, бо листя фотографувати безкінечно складнувато.

Якось, проходячи повз парковку ринку Барабашова, де починались змагання з дріфту, я вирішив випробувати долю. Ніяких інфлюенсерів тоді ще не існувало, блоги були тільки в ЖЖ, а вконтактє ще мав стіну. Отримати акредитацію на якусь подію можливо було тільки якшо ти або працюєш в ЗМІ, або дуже відомий блогер, або просто кент організатора. Нічого з цього в мене не було, тому я випав на мороз, і сказав шо я кореспондент якоїсь там газети - якщо пустять, то пустять, а не пустять - то і фіг з ним. Авжеж, за таку газету ніхто в палатці оргів не чув, але серйозний чорний фотоапарат - це вам не цейво. Тому на мене почепили стрічечку, дали помаранчеву жилетку і випустили на трасу. Так, тоді були дивні і дикі часи, фотографи стояли прямо на трасі, і найспостережливіші мали шанс отримати бампером в лоба. Всього на тій події було чи 3, чи 4 фотографи. 

Показати звідти майже нічого (бо то іспанський стид бо теперешнім стандартам), але одну більш-менш нормальну світлину я звідти виніс:

Тоді камери були дуже повільні, як і в плані автофокусу, так і в плані зйомки - одна серія зі швидкістю 3 кадри в секунду забивала буфер на секунд 10-15, тобто на цілу вічність по міркам дрифту. Тому за велике щастя було піймати хоч щось. 

Зрозумівши, що так діло не піде, до наступного дрифту я підготувався ретельніше - 10D була продана як заслабка для спорту і була придбана легендарна 1D, самої першої ревізії, без усіляких там mark. Прямий нащадок плівкових камер, CCD матриця з 1.3 кропом, аж 4 мегапікселі. Але швидка як пронос - аж 8 кадрів в секунду, буфер на 21 джипег або 16 равів. Ну і звісно, 45 точок автофокусу. Нагадаю, що це камера 2001, на хвилиночку, року!

Потренувавшись на менш відповідальних зйомках, я знайшов собі якесь онлайн-ЗМІ, яке в обмін на фотографії могло вибивати акредитації. Тому на цей раз, я вже був тертим калачем і приніс ще одне фото, яке потім організатори, як останні мудаки, тупо вкрадуть на афішу європейського етапу, відрізавши вотермарк з фото в розмірі 1024 пікселі по довгій стороні:

Кожного наступного року я знімав все більше репортажів, спорту та інших жанрів, але обов'язково вписувався в якусь автотему, яка теж набирала обертів. Ось наприклад, чемпіонат України з драг рейсингу на Чугуївському військовому аеродромі:

І була цікава зйомка газового корча:

Техніка вже мінялася на більш сучасну, куплялися об'єктиви, видумувались приспособи для віддаленої зйомки.

Пізніше в цьому ж 2013 році, я встиг останній раз з'їздити в Крим - там організовували зліт джиперів і льотчиків. Льотчики літали джиперів, джипери катали льотчиків. Нажаль, йобані кацапи тоді вкрали усю техніку, і що найбільш неприємно - фото теж. І замість івенту прийшлося просидіти у відділку міліції майже весь день.

У 2014 році, так-сяк відійшовши від втрат, я готувався до дрифту знову.

Тоді ж фотографів ставало все більше і всіх випхали за межі траси. Королями стали власники 70-200, серед яких був і я з новою "одиничкою" mark III.

Що цікаво - серед учасників тоді були дуже популярні БМВ різних поколінь:

 а не Сильвії чи тази. Хоча, була одна Волга команди OverPower, з якими в мене були дуже теплі стосунки.

Ну і авжеж, було особливе для мене фото:

Далі вже було досить нецікаво знімати одне і те саме в тій же локації, тому катнувся на Чайку:

Та чогось радикально іншого я не отримав. До того ж, розвиток соцмереж і недорозвинені люди, які не чули про авторські права і не можуть спитати дозволу, вже конкретно забембали.

Побачивши своє чергове чєстноспіжжене фото в комерції, я зрозумів, що остаточно втомився від безкоштовних зйомок. 

На цьому моменті, потрібно було щось змінити і вриватись в особистий брендінг, але мені здалося це не дуже перспективним в Україні, тому автоісторія повільно згасла і я перепрофілювався на іншу сферу, де були і умови, і визнання. Сподіваюсь, що колись автотема відновиться, і ще буде чого познімати цікавого.