Про Азію та азійських водіїв.

Всі, мабуть, бачили жарти у 'Гріфінах' про азійських водіїв? Особливо мені запам'ятався гег про китайський NASCAR. Після восьми років у Азії я переконався, що ці стереотипи мають певну основу. Зараз проживаю в Сайгоні, і дороги тут виглядають як малоорганізований хаос. Чому азійці часто вважаються поганими водіями? Чому ми майже не знаємо китайських або в'єтнамських мотоспортсменів? Спробую описати автокультуру В'єтнаму і поміркувати, чому дороги тут настільки небезпечні.

Багато років тому я працював у маленькому місті в центрі В'єтнаму. Директорка школи, де я працював, мала автомобіль Hyundai i10. Вона мала водійські права, але не вміла керувати автомобілем на механіці, тому попросила мене навчити її. Їй вдалося освоїти керування, і через деякий час вона звернулася з проханням навчити її колегу, оскільки це було необхідно для роботи. Я погодився, але це була моя помилка.

Колега мала нові водійські права, але не мала жодного уявлення про автомобіль. На мій подив, вона зовсім не знала, що таке тахометр (вона думала, що це ще один спідометр), не розуміла, що таке ручне гальмо, а педаль зчеплення була для неї чимось на кшталт магії. Після моєї короткої лекції про автомобіль і його роботу, ми спробували поїхати. Її неймовірно нелогічні дії мене дуже дивували, але особливо запам'ятався один випадок.

Коли ми їхали по головній дорозі, з другорядної (маленького провулку) виїжджала вантажівка. Водій навіть не подивився в її бік, а вона, у свою чергу, зупинилася і дала йому проїхати. На моє запитання: 'Чому ти дала йому проїхати?' вона відповіла: 'Ну, він же більший за нас."

І ось перша проблема В'єтнаму – це відсутність навіть мінімальних знань правил дорожнього руху. У них своя логіка і своє розуміння того, як треба рухатися по дорогах. У В'єтнамі є книжечка з правилами дорожнього руху, яка майже така сама, як і в Україні. Ті самі правила правої руки тощо. Звичайно, є деякі відмінності. Але наші студенти, які складають іспити на права, хоч трохи знають ці правила.

На мій подив, жоден з моїх в'єтнамських знайомих не знав, як працюють дорожні знаки, наприклад, знак 'Стоп' або 'Цегла'. Деякі навіть не розуміють, як працюють знаки обмеження швидкості. Я спілкуюся з багатьма в'єтнамцями, які вже мають або здають на права, але ніхто не зміг пояснити мені, як правильно проїжджати перехрестя з круговим рухом. Потім я знайшов це в правилах сам, але, звісно, ніхто цих правил не дотримується. Чому так? У мене є своя теорія.

У В'єтнамі практично відсутній публічний транспорт. Немає нормальних автобусів (хоча в Сайгоні вони є) і немає метро, тролейбус та трамваї це міфічні істоти. Тому всі пересуваються на мотобайках. Дітям з 11 років дають електроскутери, а з 16 - мотобайки з об'ємом двигуна 50 кубів. Вони не мають часу вчити правила, бо їм треба вчити математику. Отже, після 18 років їм уже не потрібно вчитися, адже вони мають 5-6 років водійського стажу. А іспит на водійські права – це просто корупційна схема: покрути вісімку на байку, заплати екзаменатору і отримай права.

У Сайгоні всі зайняті, ніхто не має часу на вивчення правил. Що вже казати, якщо вони навіть не знають, які категорії їм потрібні. Наприклад, категорії водійських прав на автомобіль у В'єтнамі поділяються на B1 та B2. Категорія B1 охоплює всіх звичайних водіїв легкових автомобілів до 9 сидінь і т.д. Категорія B2 призначена для професійних водіїв, таких як таксисти, професійні водії тощо. Це легко знайти в Інтернеті, і на моїх правах це також чітко зазначено. Але з якоїсь причини всі мої знайомі, колеги та друзі переконують мене, що B2 - це для автомобілів з механічною коробкою передач, а B1 - для автомобілів з автоматичною коробкою передач.

Чому така дезінформація? Справа в тому, що самі інструктори та екзаменатори заохочують здавати на категорію B2, запевняючи студентів, що це для всіх типів автомобілів. Причина одна - іспит на B2 значно дорожчий. Він вимагає більше стажу, а отже, і більше практики та грошей для вчителів і екзаменаторів. Усіма правдами і неправдами вони заманюють студентів на B2, а там дуже важкий іспит, який майже всі провалюють і змушені здавати знову. Хоча всю цю інформацію легко знайти в Інтернеті.

Насправді причин багато, але допис і так вийшов довгим. Тому, якщо вам цікаво, я можу описати ще кілька причин і поділитися життєвими історіями.