Остання ітерація першого покоління Мустанга (глибокий рестайлинг 1971-1973 рр) в 24-му масштабі майже не представлена.
Mach від Danbury Mint вже п'ять років тому коштували біля 300USD, що для мене і тоді було занадто, а крім них є лише убогі іграшки від Jada toys з гіпертрофованими колесами. Ну і ще доволі жалюгідна модель від Motormax.
А це поміж іншим саме та оригінальна Елеанор з першого "Gone in 60 seconds", ще без Кейджа та без Фуза.
Отже я шукав, шукав, а врешті пустився берега і замовив два металевих комплекта від Testors для самостійного складання - для себе та для друга.
Але ж друг за власним визначенням - рукодуп, отже складати та фарбувати мені довелось обидва.
Модель доволі стара (2001 рік) і давно знята з вироюництва, внаслідок чого знайти таку з прийнятним цінником було дуже складно. І це не єдина проблема.
Суттєвий недолік цього комплекта в тому, що виробник зробив подекуди гибрід, вліпивши жахливі фари 1973 року на модель 1971, що наводить на роздуми, а чи не мотормаксівська відливка тут використана? Втім, з цим можна змиритись, ба більше іншого все одно нема.
Друга проблема полягає в тому, що попри класно пофарбований важкий металевий кузов, всі пластикові деталі (а їх в комплекті понад п'ятьдесят) зроблені лише в двох кольорах: чорному та хромованому. До того ж зроблено це у якомусь випадковому порядку. Мені здається, що модель розрахована або на тих, для кого це просто іграшка, або на моделістів, що будуть доводити її до ладу, діставши з комори сотні таміївських склянок з фарбами та пігментами. Я не можу долучитись до жодної з цих фокус груп, тому вирішив, що намагатимусь впоратись наявними інструментами та матеріалами.
Для фарбування двигуна пішла фарба, яку я використовува на клапанних кришках свого Мустанга, адже вона майже збігається з ортодоксальним Ford Corporate Blue. Решту деталей включно з решітками та корпусами фар пофарбував срібною та чорною фарбами для супортів включая решетки и корпуса фар. Весь зовнішній декор був трошки приведений до ладу за допомоги нещодавно придбаного маркера Liquid Chrome від Molotow (дуже крута штука, до речі).
Дрібні детальки на кшталт клем та кришечок акумулятора, ущільнювачів тощо фарбував, занурюючи канцелярську скріпку в калюжу з фарбою з балона. It ain't stupid if it works.
Отже, "намалював" двигун та навіску, вихлоп, трохи прикрасив цілком чорний салон тим самим "рідким хромом". Доволі скромно, але здалеку непогано і однозначно краще за початкову "чорну діру".
Колеса спочатку хотів замінити на Магнуми від якогось Maisto чи Welly, бо занадто жахливо виглядали диски на всіх фото.
Але згодом з'ясувалося, що цей хромований жах з набору - це історично вірні опціональні ковпаки Sports Covers, яким бракувало лише акцентування центральної частини темно-сірим кольором. Фарбу придбав, пензлик поцупив у доньки, після чого колеса одразу ж "заграли".
В цілому про модель нема що розповісти. Жодних сюрпризів в ній нема, багажник "глухий", підвіска не функціональна, але після невеличких доопрацювань виглядає Mach 1, як на мене, просто чудово! В будь-якій кольоровій схемі.
До того ж і на дотик модель дуже добротна, на відміну від бюджетних іграшок.
А це здебільшого і є тим, що я від неї вимагав.
Про ту саму Елеанор вже мало хто пам'ятає, на превеликий жаль. Всі зациклилися на автівці з римейку, і мене це дратує. Я люблю римейк, ходив на нього в кіно, неодноразово передивлявся вдома, слухав саундтрек. Але зараз отой "new take" Фуза за популярністю відсунув на задній план набагато більш круті моделі, що дуже несправедливо. І хоч я більше люблю моделі 67 року, класична Елеанор 73-го (тобто, 71-го) мені подобається значно більше за свою "нову" версію з кіно.
Ще пригадав старий крутий фільм з тепер вже сумнозвісним СІгалом Marked For Death. Пам'ятаю, як малим дивився його на відаку вдома з друзями і кайфував від тієї тачки. В той час я не знав, якого вона року та до якої генерації належить. Навіть не знав, що ті генерації взагалі існують))
https://www.youtube.com/watch?v=1-xOTSQDwF4
https://www.youtube.com/watch?v=OUQgkL3R4yQ