#АвтоІсторія BMW E32 V16"Goldfish"- баварський король автобану

1980-ті роки.В цей час BMW керували інженери, і вони зазвичай досягали свого. Провідним у розробці силових агрегатів для німецького автовиробника був  Карлхайнц Ланге, і він не задовольнявся тим, що BMW просто був звичайним конкурентом із двигуном V12 на вершині ринку розкішних седанів. Ланге хотів новий двигун, який був би таким же символом статусу, як будь-яка преміум яхта чи гелікоптер.

Проблема полягала в тому, що ніхто інший у команді BMW не намагався  створити 16-ти ціліндровий двигун . Але Карлхайнц Ланге був дуже винахідливим, тож він звернувся до Адольфа Фішера, одного з досвідчених інженерів BMW, і дует змовився побудувати експериментальну 7-у серію, подібної якій ніколи раніше не бачили. До цього дня вона вважається однією з найекстремальніших демонстрацій інженерної техніки у BMW.

Фішер раніше очолював розробку двигунів BMW V12 покоління M70, які використовувалися в моделях E32 750i та E31 850i. Однак, щоб втілити фантазію Ланге,Фішер не дуже хотів змінювати флагманський дванадцяти циліндровий двигун німецького бренду на щось набагато потужніше.Але всеж таки він змінив свою думку.

В липні 1987 року Ланге попросив розробити абсолютно новий флагманський двигун, а Фішер відповів на запит, сказавши: «Двигун буде під різдвяною ялинкою». Щоб задовольнити вимоги, Фішер взявся за створення нової розробки, яка надалі матиме кодову назву «Goldfisch» (Золота рибка), враховуючи грубий зовнішній вигляд майбутнього ходового прототипу.

Використовуючи дизайн існуючого  5,0-літрового V12 M70 як основу, до кожного ряду було додано два додаткові циліндри, створивши V16. Новий двигун зберіг 60-градусну V-подібну конструкцію від свого меншого брата, отримавши новий розширений блок циліндрів, відлитий із  алюмінію, а також нові головки, оснащені одним розподільним валом із ланцюговим приводом. Робочий об’єм був збільшений до 6651 куб.см (6,7 літра), а новий двигун майже на 30 см довший за двигун V12, на якому він базувався.

Завдяки цьому значному збільшенню потужності Goldfisch V16 виробляв 402 к.с. Хоча це може звучати не як величезна цифра за сучасними стандартами, пам’ятайте, що це був 1987 рік, час, коли найпотужніший флагманський двигун BMW V12 виробляв мізерні 296 к.с.

Після завершення розробки двигуна на початку наступного року його встановили в носову частину E32 750iL. Щоб пристосуватися до більших розмірів V16, систему охолодження автомобіля довелося переробити, встановивши радіатор у багажнику. Щоб зберегти добре охолодження, було прийнято простий підхід із додаванням великої пари схожих на зябра повітрозабірників – звідси й прізвисько «Золота рибка».Також було зроблено широкий вентиляційний отвір під кришкою багажника для виходу гарячого повітря.

В парі була встановлена ​​шестиступінчаста механічна коробка передач, як і 8-Series, щоб передавати всю потужність на задні колеса. Так, Goldfisch не тільки приховав величезний двигун V16 під капотом, але й отримав натяк на привабливість водія завдяки механічній коробці передач.

У той час розробка силового агрегату V16 була досягненням, якого не мали  Audi та Mercedes. Тріо німецьких потужних брендів преміум-класу намагалися перевершити один одного постійно зростаючими рівнями  розкоші та надмірної технологічності. Тож V16 потужністю 402 к.с. залишив  найближчих конкурентів BMW позаду. Найкращим результатом Audi на той час був її флагманський седан Typ 4C із двигуном V8, який міг розвинути лише 247 к.с. від 3,6-літрового двигуна. Тоді як Mercedes  ще не випустив свій новий 6,0-літровий двигун V12 M120 потужністю 402 к.с. до початку наступного десятиліття з S-класом W140 у 1991 році.

Звичайно, попри весь ажіотаж, який, мабуть, оточував проект, двигун V16 ніколи не призначався для виробництва. Незважаючи на те, що BMW дійсно розпочала випробування двигуна в травні 1988 року, офіційна лінія компанії стверджує, що «двигун ніколи не призначався для використання в серійних автомобілях», що робить його демонстрацією того, що було можливо, а не майбутнім напрямком силових агрегатів. .

Однак лише через кілька років пошуки BMW потужності V16 стали марними. У 1992 році з появою флагмана 850CSi був представлений новий 5,6-літровий двигун S70B56 V12. Він виробляв 381 к.с., показник потужності, близький до потужнішого агрегату V16 Goldfisch, який також не потребував дорогої реконструкції, щоб стати в носовій частині купе E31 8 серії.

У той час як автомобіль 7-ї серії з потужним V16 і механічною коробкою передач звучить як "всепереможний експрес" на автобані, реальність Лангера та його колеги Фішера полягала в тому, що не було жодних шансів, що він коли-небудь буде випущений у виробництво цього покоління 7-ї серії.

Завдяки збільшеному розміру V16 не вписався б у платформу седана без істотних інженерних змін, чого ніколи не можна було б виправдати, враховуючи крихітний потенційний ринок для такого марнотратного автомобіля. Зрештою, на швидкості автобану, як повідомляється, економія палива V16 була б у районі 9 миль на галон, а також потенційна вартість...

Якби 767iL з двигуном V16 потрапив у виставкові зали, його ціна перевищила б вартість звичайного 750iL у 57 100 фунтів стерлінгів (еквівалент 151 000 фунтів стерлінгів сьогодні) на приголомшливу маржу, обмеживши його привабливість для всіх, крім найбагатших покупців.

Після цього короткого дослідження того, що потенційно можливо з двигуном V16, до  Ланге дійшло повідомлення про те, що правління BMW задоволене своїм флагманським двигуном V12 і будь-якою подальшою еволюцією. Звичайно, він перетвориться на монстра з подвійним турбонаддувом у 600 кінських сил, якого ми знаємо сьогодні. V16 залишився улюбленим проектом.