Колекція машин та вантажівок в Еботсфорді

Вже пройшло більше року, які наробила в Канаді, все чекають кращих часів, щоби бути запощеними кудись окрім Інсти. Тож нарешті дійшли руки поділитись і тут, які є колекції та виставки, зокрема на це надихнув вчорашній пост на цьому сайті про італійські машини. :)))

Коротка передісторія та буде про самі машини:

Навкруги Ванкувера є багато цікавих місць, наприклад, приватна колекція ретро-машин і речей в Еботсфорді. Сімейна пара зробила цілий музей на своїх землях. Кілька приміщень із експонатами, які вражають своєю доглянутістю. Таке враження, що потрапляєш у 50-60-70-ті. Це місце настільки яскраве, що я досі під враженням, а була я там на початку грудня. Помітно, що кожну машину, кожний експонат, кожну вивіску поставлено туди з любов'ю.
Просто подорож в часи, коли по радіо крутили Елвіса та коли людям було все одно на те, скільки бензу їсть машина, і коли дизайн машин робили реально з душею, а не для маркетингу чи чогось іще. І не тільки машин, до речі, а й решти речей.
Ця колекція – концентрат ностальгії за часом, коли мене не було, та місцем, де мене не було. Дуже приємно бачити, наскільки красиво жили люди в Америках (Канаді, і думаю, штатах теж) на відміну від совка. І дуже шкода, що взагалі совок трапився. Не лише тому, що майже 144 мільйони нелюдів зараз не мають мізків, а тому, що країни пост-совка загальмувалися у розвитку, навіть ті, у яких ніхто не хотів бути в совку. Поки в американців була техніка на будь-який смак, гарні потужні та яскраві машини, мій дід 10 років чекав на чергу на жигулі. Ось так ось.
Ну що ж, пост не про це, а про те, що людина зробила виставки прекрасних автомобілів, різні тематичні інсталяції та навіть прототип будинку своїх батьків. І навіть тюремну камеру для вбивці брата своєї дружини, якої не стало два роки тому.

І по дорозі в цей музей також потрапила в музей вантажівок, яким займаються суто любителі. І на питання: "Коли доробите експонат, яким займаєтесь?" вони відповідають: "Сподіваємось, до того, як помремо")))

Отакі колекції, такі історії, які тримаються на ентузіазмі декількох людей. 

Це не останній пост такого плану, бо в мене є ще сотні фоток з машинами з виставок, просто стріт-фото машин, яких там дофіга. Якщо в нас люди бачать в Києві Макларен, всі такі: "Вааааау, оце так прикол", то там взагалі ніхто не здивований, бо таких на вулицях кожен день по декілька точно десь проїзжають :)) То ще більше покажу того, як люди живуть (але нажаль, так живуть лише міліонери, бо прості смертні навряд зможуть собі дозволити щось подібне і відвалюють 300 баксів за страхування звичайної тачки в місяць). Ванкувер - то взагалі місто чудес, я безмежно його люблю, але це місто, де стоїть Ферарі, а поряд валяється уколотий нарк, де ти виходиш з івенту, де якісь мажори пропонують посидіти в їх Ламбі та зацінити її, а на Фб маркетплейс здають в оренду підвал за 1500 доларів, і люди знімуть його, бо найдешевша однушка в місті то 2к мінімум. Отак і живуть. :)