"Bugatti" - на батьківщині засновника

Копірайт не мій, але повністю відповідає фотографіям, зробленим мною під час відвідування свята на честь дня народження Етторе Бугатті у місті Мольсайм, що знаходиться недалеко від Стразбурга, в Ельзасі, у Франції. 

"Хоча назва марки має очевидне італійське коріння, за право вважати її своєю можуть посперечатися відразу кілька держав. Народжений у Мілані Етторе Бугатті заснував свою компанію у місті Мольсаймі, що у провінції Ельзас. Станом на 1909 рік Ельзас перебував у складі Німеччини, після чого, у 1919-му, за результатами Першої Світової, його повернула собі Франція. Щоб знову віддати Німеччині у 1940 році, і знову забрати у 45-му. 

Більше того, в 1918 році цілих 12 днів проіснувала невизнана Ельзаська Радянська Республіка, так що Bugatti мав усі шанси приміряти на себе лаври радянського автовиробника. На щастя, не приміряв - він побачив, до якого життя можна докотитися з цими горе-революціонерами, Етторе заздалегідь покинув Мольсайм і переїхав до Італії. Повернувшись у 1919 році, Бугатті встиг привезти на автовиставку в Парижі аж три модернізовані довоєнні автомобілі. 

З них і розпочалася історія Bugatti. І хоча Етторе виховувався в сім'ї італійського художника, прославився він як надзвичайно сміливий і водночас прискіпливий інженер, який доводив свої конструкції до стану, якого лише дозволяли досягти технології тих років. Іноді він йшов із випередженням: зокрема, двигун Bugatti Typ 13, створений у 1910 році, мав 4 клапани на циліндр, що дозволяло обходитися 1,4 літрами робочого об'єму. 30 кінських сил на 300 кг ваги — цього вистачало навіть для гонок!

Високі показники потужності, та життя на вістрі прогресу, зробили автомобілі Bugatti дуже популярними серед професійних гонщиків. Одна із знакових моделей компанії — Typ 35. Для зниження неподресорених мас оснащувалась порожніми мостами та легкосплавними колісними дисками. Маючи під капотом 2-літровий рядний 8-циліндровий мотор, Typ 35 виявився надзвичайно успішним у гонках, протягом шести років збирав Гран-Прі, а загалом здобув понад 1800 перемог.

Найбільш знаменитим і красивим класичним Bugatti вважається Atlantic, вироблений з 1934 по 1940 рік у кількості 710 екземплярів. Еталонно елегантний кузов належить перу Жана Бугатті - сина Етторе та ровесника компанії. Особливо котирується Typ 57 SС, побудований всього в чотирьох примірниках, три з яких дожили до наших днів, і якби комусь із щасливих власників спало на думку виставити таке диво на аукціон, його ціна напевно побила б усі рекорди, а сума угоди здатна перевалити за 50 млн. доларів.

Наприкінці 30-х у Bugatti вирішили спробувати себе в авіації і зайнялися розробкою літака для гонок «Дойч де ла Мерт», однак моноплан Model 100, що вийшов у результаті, так і не встиг злетіти до 1 вересня 1939 року. Після чого, як відомо, у хід пішли зовсім інші літаки. Буквально три тижні до початку Другої Світової не дожив Жан Бугатті, а компанія знову опинилося на німецькому березі. Завод у Мольсаймі був зруйнований, спроби перенести виробництво до Парижа не увінчалися успіхом. 

Після війни Етторе знову взявся за старе, проте за життя засновника компанія встигла побудувати лише п'ять екземплярів повоєнного Typ 73. Легендарний інженер помер 21 серпня 1947 року, компанія подавала ознаки життя до 1952 року, поле чого згорнула будь-яку активність на автомобільній ниві. У 1987 році італійський підприємець Романо Артіолі зробив спробу відродження марки Bugatti. 

Ним було засновано компанію Bugatti Automobili S.p.a. і найнятий модний архітектор для будівництва нового заводу поблизу Модени. За автомобілі відповідали Марчелло Гандіні та Джанпаоло Бенедіні. EB110, що вийшов у результаті, не можна назвати зразком стилю, але боже ж мій, як він був неймовірно швидкий! Та що був, навіть сьогодні 612 к.с., 348 км/год і 3,2 секунди до сотні вселяють — можна тільки уявити, якими очима дивився на ці цифри Міхаель Шумахер, який купив один такий далекого 1994 року.

Конструктивно автомобіль уособлював наступ гоночних технологій на дороги загального користування. Просторова рама кузова та елементи шасі випікалися з вуглепластику, під капотом працювали 4 турбокомпресори, кількість клапанів на циліндр збільшилася до п'яти. Повний привід та багатоважільна підвіска на цьому тлі сприймаються якось самі собою. У створенні EB110 брали участь фахівці аерокосмічного концерну Aerospatiale – ось і вийшов космос. 

Окрилений першими успіхами, Артіолі кинувся в атаку. Він наполіг на купівлі компанії Lotus і паралельно інвестував у розробку надпотужного чотиридверного EB112. Невгамовний ентузіазм італійця зіграв з ним злий жарт — сукупність завдань виявилася непідйомною. 1995 року гроші скінчилися і Bugatti Automobili S.p.a. збанкрутувала. Декілька готових шасі згодом викупила B Engineering, що модифікувала EB110 до стану гіперкара Edonis.

У 1998 році ім'я, яке колись належало Етторе Бугатті, вкотре змінило власника. Глава концерну Volkswagen Фердинанд Піх продавив покупку прав на марку та заснував нового автовиробника. Завод збудували на батьківщині Bugatti у Мольсаймі, а при проектуванні машини було прийнято принципове рішення – на кінських силах не економити. В результаті вийшов 16-циліндровий Veyron, що розвивав понад 1000 к.с. та 415 км/год (обмежено електронікою). 

В даний час саме він числиться в Книзі рекордів Гіннеса як найшвидший серійний автомобіль у світі, хоча на планеті Земля є зовсім небагато місць, де він міг би розігнатися до таких швидкостей. Офційна цифра рекорду складає 431 км/год. Звичайно, Bugatti XXI століття разюче відрізняється від, які проектував сам Этторе. Veyron, що важить майже 1900 кг, ніяк не можна назвати легкою і стрімкою ластівкою, це швидше бультер'єр-культурист, що бере грубою силою і електронікою. 

А зовнішність автомобіля, за всієї поваги до талантів дизайнера Йозеа Кабана, не йде в жодне порівняння з виробами Жана Бугатті. З іншого боку, справи у компанії йдуть непогано, тож критика в даному випадку не виглядатиме доречною. Veyron вироблявся до кінця 2014 року, а останній серійний автомобіль був показаний на Женевському автосалоні навесні 2015-го. До прем'єри спадкоємця Bugatti Chiron залишилися лічені дні."(с)