Моє колишнє хоббі.

Вітаю. 

Мототехніка у моїй родині була завжди. Деяку пам'ятаю особисто, а деяку завдяки фотографіям. 

Із мотоциклів; Восход-2, Ява-360("старуха"), ММВЗ-3.115 "Мінськ", М-67-36"Урал".

Мопеди; Рига-1,3,4,12.

Саме з Риги-12 і почався мій "мотодосвід". Експлуатація, ремонт, тюнінг і в результаті доведення до стану "хлам".😄 Ішли роки, змінювалися інтереси і пристрасті. І ця Рига стояла забута у самому дальньому закутку сараю, закидана різним барахлом , аж до "далекого" 2010 року.  

Мопед був у дуже поганому стані. Рама зігнута, вилка передня від Восхода, задні амортизатори від Яви, сидіння рване, фарбований разів мабуть десять. У двигуні і ходовій частині , теж було все досить печально. 

Спочатку були думки, відвезти його на металобрухт. Але якось стало шкода. Вирішив відновити. Тим більше, що була доволі комплектна рама ,( з вилкою, маятником, крилами, кермом ), у відмінному стані.

Мопед був повністю розібраний, перебраний, пофарбований у оригінальні кольори і заново зібраний. Нажаль фото того який був " до" не збереглися, але є якою вийшла Рига-12 після відновлення. 

Звісно що до музейного варіанту їй далеко, але я такої задачі перед собою і не ставив. Робив заради задоволення. 

Саме з Риги-12 і почалося моє захоплення мопедами. 

Наступним "проектом") , був Карпати -2. Куплений за 300 гривень, у стані " хлам". Зроблений до оригіналу. Потім купив Верховину-6 , за 500 гривень!) В результаті у мене вже було три мопеда. Згодом Карпати довелося продати. Так як, ставити ніде, іздити нема коли. 

По Верховині нічого серйозного не робив. Почистив і відрегулював запалення, і відремонтував зщеплення. Стан мопеда був повністю в оригіналі. Помив та відполірував. Двигун працював відмінно. 

Потім захотілося мені зібрати "легенду", Верховна-3. Купував все окремо: раму , крила, колеса, вилку , маятник і т.д. Як кажуть збирав по крихтах з усієї України. Але нажаль цьому "проекту" не довелося стати повністю реалізованому. Почалася війна, і стало зовсім не до мопедів. 

На весні 2022 року, купив мотоцикл. Так як з паливом були проблеми, мостів не було, а їдити треба було кожного дня і доволі багато. 

Вийшло так, що мопеди стали зайвим тягарем.  На весні цього року всі розпродав. І скажу чесно, то не жалкую! Техніка повинна іздити, а не вмирати стоячи у гаражі. 

Але завдяки цьому хобі, я придбав хоча і не великі, але все ж таки навики! 

Але життя продовжується, а разом із ним і  хобі. Що правда техніка вже трохи "доросліша"!)

Якось так! 

Усім миру і перемоги! 👋