Мій залізний кінь

Окрім автомобіля, являюсь щасливим власником залізного коня.
Як кажуть, надихатись можна тільки вітром...

З юності обожнюю кататись на мотоциклах. Першим моїм байком був напівмертвий ММВЗ 3.115. Цей 125-ти кубовий звір тихесенько стояв в причепі, напіврозібраний і припадав пилом. Аж поки мені не стукнуло 12. Одного разу я його виволік і попросив папу зібрати його. Папа долучив мене до цієї справи і через якийсь час ми поставили його на колеса. Саме на цьому чуді техніки я вперше пізнав відчуття п'янкої двоколісної волі... Мій "Мінск"виглядав приблизно так:

Хоча він і їхав не дуже, але все ж дарував емоції.

Трохи покатався і в 16 років вирішив його продати. Після цього, папа віддав мені перший в житті, справжній мотоцикл - ИЖ-49. Оскількиак я був не найкремезнішої комплекції, байк був відданий мені з коляскою від якогось Юпітера. Рік покатавшись, я вирішив відчепити боковий причіп і їздити, як всі пацани - на двох колесах.

Далі було багато пригод - приємних та не дуже. Я зрісся з цим чудом техніки. Всі хлопці ганялись за Явами, МТ та ін., а я потихеньку їздив на своєму 49-му.

Але, з роками я виріс і вирішив максимально наблизити байк до його заводського вигляду.
В 2000 році був придбаний донор, який кілька років успішно просто простояв під навісом. Через кілька років я все-таки взявся за нього. Розібрав, почистив всі деталі - і знову закинув. В решті решт, минулого року взявся за реставрацію.

Зібрав все докупи, заново почистив, погрунтував, підібрав колір максимально близький до оригінального і пофарбував. Обов'язковою умовою було нанести цировки, які надають особливий шарм мотоциклу.
Трошечки процесу: