День Гимна Украины "Ще не вмерла Украины".

Первый в истории тиражирован на грампластинке запись гимна «Ще не вмерла Украины» вышел 1916 года в студии Columbia в США .
4 марта 1814 в селе Яворник Русский возле Перемышля (ныне Перемисль, Польша) родился Михаил Вербицкий, священник УГКЦ, композитор и хоровой дирижер, автор мелодии государственного гимна «Ще не вмерла Украина», виртуоз-гитарист.

«Вербицкий является крупнейшим нашим, после Бортнянского, духовным хоровым композитором, создателем хорового стиля в Галичине. — Писал музыковед и композитор Станислав Людкевич. — Его произведения «Иже херувимы», «Отче наш», светские песни «Дай, девушка», «Поклон», «Где Днепр наш», «Завещание» являются жемчужинами хоровой нашей музыки. Его увертюры, в которые вплетает народные песенные и танковые мотивы … является первой талантливой попыткой украинской симфонической музыки в Украине ».

Дата создания песни «Ще не вмерла Украина» остается пока дискуссионным. Долгое время считалось, что она была создана в 1862-1863 гг. — Но без соответствующих научных аргументов. Текст Павла Чубинского в Галичине впервые был опубликован в декабрьском номере журнала «Мета», который фактически вышел около 15 Января 1864. Вероятно, это вдохновило Михаила Вербицкого (или ему был заказан Перемышльской «Обществом») написать патриотическую песню. Хотя, не исключено, что Вербицкий воспользовался Надднепрянщиной публикацией текста. После опубликования в журнале «Мета» песня «Ще не вмерла Украина» приобрела большую популярность среди сознательной молодежи Галичины.
Первое исполнение произведения «Ще не вмерла Украина» как Гимна состоялось 10 марта 1865 в Перемышле как завершающий номер концерта, посвященного Тарасу Шевченко, дирижировал Анатоль Вахнянин.
С десяти лет, после смерти отца воспитывался в перемишльского епископа Ивана Снигурского, который приходился парню дальним родственником. В Перемышле Михаил Вербицкий закончит гимназию и музыкальную школу, которая действовала при греко-католическом храме. Тогда же он будет петь в кафедральном хоре.
«Школа в Перемышле стала консерваторией в миниатюре, а хор равнялся хорошей опере, — так опишет те годы в воспоминаниях Михаил Вербицкий, — оказалось, что существует в Европе кроме трех отличных по характеру категорий музыки: немецкой, французской, итальянской, также четвертая — украинский ».
Он чувствовал духовное призвание, поэтому закончил духовную семинарию во Львове. 1850-го года его рукоположили в священники. 1856-го он стал священником в селе Мельницы на Яворовщине, где и прослужил четырнадцать лет. Он жил скромно и часто переживал трудные времена.
Михаил Вербицкий дважды женился. Первая жена умерла когда их сыну Ивану не было и года. К посвящению Вербицкий обвенчался вдруг на дочери капитана императорского войска Франциска и Анны Баронов. У супругов Вербицких родилось двое детей, но старшая дочь Мария умерла, не дожив до двух лет. Уже в Завадове родился сын Михаил. Но вторая жена тоже умерла и отец Михаил сам воспитывал сыновей.
В конце жизни он также занимался педагогической деятельностью. Его учениками были отцы-композиторы Виктор Мат и Порфирий Бажанский. 7 декабря 1870-го в возрасте 55 лет Михаил Вербицкий умер, похоронен в Мельницах.

Перший в історії тиражований на грамплатівці запис гімну «Ще не вмерла України!» вийшов 1916 року в студії Columbia в США
4 березня 1814 року у селі Яворник Руський біля Перемишля (нині Перемисль, Польща) народився Михайло Вербицький, священик УГКЦ, композитор та хоровий диригент, автор мелодії державного гімну «Ще не вмерла Україна», віртуоз-гітарист.

«Вербицький є найбільшим нашим, після Бортнянського, духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. — писав музикознавець та композитор Станіслав Людкевич. — Його твори «Іже херувими», «Отче наш», світські пісні «Дай, дівчино», «Поклін», «Де Дніпро наш», «Заповіт» є перлинами хорової нашої музики. Його увертюри, у які вплітає народні пісенні і танкові мотиви… є першою талановитою спробою української симфонічної музики в Україні».
Дата створення пісні «Ще не вмерла Україна» залишається наразі дискусійною. Тривалий час вважалося, що вона була створена у 1862–1863 рр. — але без відповідних наукових арґументів. Текст Павла Чубинского у Галичині вперше був опублікований у грудневому числі часопису «Мета», який фактично вийшов близько 15 січня 1864 року. Ймовірно, це надихнуло Михайла Вербицького (або йому було замовлено перемишльською «Громадою») написати патріотичну пісню. Хоча, не виключено, що Вербицький скористався наддніпрянською публікацією тексту. Після опублікування в часописі «Мета» пісня «Ще не вмерла Україна» набула великої популярності серед свідомої молоді Галичини.

Перше виконання твору «Ще не вмерла Україна» як Гімну відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченому Тарасові Шевченку, диригував Анатоль Вахнянин.

З десяти років, після смерті батька виховувався у перемишльського єпископа Івана Снігурського, який доводився хлопцеві далеким родичем. У Перемишлі Михайло Вербицький закінчить гімназію та музичну школу, що діяла при греко-католицькому храмі. Тоді ж він співатиме у кафедральному хорі.

«Школа у Перемишлі стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері, – так опише ті роки у спогадах Михайло Вербицький, — виявилося, що існує в Європі крім трьох відмінних за характером категорій музики: німецької, французької, італійської, також четверта — українська».

Він відчував духовне покликання, тому закінчив духовну семінарію у Львові. 1850-го року його висвятили на священика. 1856-го він став парохом у селі Млини на Яворівщині, де й прослужив чотирнадцять років. Він жив скромно і часто переживав скрутні часи.
Михайло Вербицький двічі одружувався. Перша дружина померла коли їхньому синові Івану не було й року. До висвячення Вербицький обвінчався вдруге на доньці капітана цісарського війська Франциска та Анни Баронів. У подружжя Вербицьких народилося двоє дітей, але старша донечка Марія померла, не доживши до двох років. Уже у Завадові народився син Михайло. Але друга дружина також померла і отець Михайло сам виховував синів.
Наприкінці життя він також займався педагогічною діяльністю. Його учнями були отці-композитори Віктор Матюк та Порфирій Бажанський. 7 грудня 1870-го у віці 55 років Михайло Вербицький помер, похований у Млинах.