Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
ЛЕВ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА
І пробудив праведним ревом дух руської нації
Маркіян Шашкевич – Апостол українського слова, зачинатель нової української історії в Галичині, речник відродження західноукраїнських земель, головний співтворець «Руської трійці» та центральний співець «Русалки Дністрової» — альманаху, який пробудив українську національну свідомість, людина, котра своїм надміру коротким життям показала нашу самобутність, єдинство, повернула нашу загублену душу.
Факт перший. Маркіян Шашкевич писав під псевдонімом Руслан. Ніхто не знає мотивації Шашкевича щодо вибору саме такого художнього імені. Припускають, що заважила співзвучність цього антропоніма з етнонімом русин. Навряд чи такі талановиті лінгвісти, як Шашкевич чи Головацький, могли не знати про його неслов’янське походження (Руслан — чоловіче ім'я тюрксько-перського походження. У перекладі означає «лев»).
Факт другий. Маркіян Шашкевич та його син Володимир були вельми подібними один на одного. Їхню фізіологічну схожість перед самою кончиною у віці 80-и років підтвердила матір Володимира Юлія Крушинська-Шашкевич. Це набуває значення, бо до нас не дійшло жодного автентичного портрету Маркіяна Шашкевича. І образ головного з трійці створюють, послуговуючись світлиною Володимира.
Факт третій. Як згадував Я.Головацький «Руська трійця» і всі, хто хотів до неї приєднатися, мали присягнути все життя «діяти на користь народу й відродження руської народної словесності. Щоб освятити ту обіцянку, ми взяли слов’янські імена: Шашкевич – Руслана, Вагилевич – Далибора, я – Ярослава. Потім з’явилися Велимир – Лопатинський, Мирослав – Ількевич, Богдан – мій брат Іван, Ростислав – Бульвинський[…], з’явилися Всеволоди, Мстислави, Володарі та ін. Також учасники літературної групи давали своїм дітям слов’янські імена: М.Шашкевич – Володимира та Святослава, І.Вагилевич – Володимира, Я.Головацький – двом Володимира і одному Всеволода, М.Устиянович – Володимира, Ольги, Богдана. Тут цікавим є те, що в кожного з них був син з ім’ям Володимир. Можна припустити, що називали вони своїх чад на честь князя Київської Русі Володимира, котрий у 988 році охрести державу. А відтак, як всі мали зв’язок з духовенством, вибір такого імені видається цілком логічним.
Факт четвертий. М.Шашкевич був вільним слухачем філософського відділу Львівського університету, паралельно навчаючись у Львівській духовній семінарії.
Факт п’ятий. 21 лютого 1831 року Шашкевича виключили з Львівської духовної семінарії за порушення семінарського режиму й “вільнодумство”. Його батько настільки розлютився, що молодий Маркіян залишився у Львові в дядька по матері Захара Авдиковського. Тоді почав серйозно займатися самоосвітою. Читав усе пов’язане зі слов’янською культурою. Щоправда Шашкевич таки закінчив семінарію, вступивши знову 1833 року через смерть батька, позаяк тепер він мусив годувати сім’ю.
Факт шостий. Маркіян Шашкевич займався перекладами слов’янських творів: сербських народних пісень, віршів чеських і польських поетів. Це свідчить про його лінгвістичні здібності.
Факт сьомий. Шашкевич захищав українську абетку. 1836 року в Перемишлі вийшла його полемічна брошура польською мовою «Азбука і абецадло», цим самим давши відповідь на спроби української шляхти та клерикалів ввести в українській мові польський алфавіт. Також цього ж року задля народної освіти склав українську «Читанку».
Факт восьмий. 14 жовтня 1836 року Маркіян Шашкевич, правлячи службу Божу у соборі св.Юра, проголосив проповідь рідною мовою. Одночасно з ним те саме зробили Ю.Величковський у церкві Успення Пресвятої Богородиці та М.Устиянович у храмі св. Параскевії . До того часу казання в церкві промовляли латиною.
Факт дев’ятий. П.Шафарик прихильно поставився до видання «Русалки Дністрової». В свій час, коли він редагував «Часопис чеського музею», там було надруковано ряд праць І. Вагилевича, Я. Головацького з української етнографії, фольклору та історії. Зокрема І. Вагилевич вміщував матеріали з життя гуцулів, бойків, розповідав про народні повір’я, про звичаї і побут. І ці відомості та матеріали, вміщені в «Русалці Дністровій», використав П.Шафарик для своїх праць. В листі до Я.Головацького від 24 жовтня 1838 р. він висловив подяку за спеціально надіслані йому «Українські пам’ятки з Галича», які обіцяв використати для своєї чергової наукової праці.
Факт десятий. Шашкевич мав альбом під назвою «Зоря», в який учасники його нелегального українського літературного гуртка вписували вірші, короткі вислови. Після того, як учасники гуртка надіслали до цензури збірку «Зоря», цей альбом міг погубити усіх його учасників разом із Шашкевичем. Як зазначив Я.Головацький у своїх спогадах «Пережитое и перестраданное»: «Полиция обратила на нас внимание, и через несколько дней у Шашкевича на квартире сделали ревизию… К счастью, его альбом «Заря» был при нем в кармане, его же особы не трогали; а то, если б нашли список имен с девизами, немцы были бы уверены, что они открыли русский заговор…»
ЛЕВ УКРАИНСКОГО СЛОВА
И пробудил праведным ревом дух русской нации
Маркиян Шашкевич — Апостол украинского слова, зачинатель новой украинской истории в Галичине, представитель возрождения западноукраинских земель, главный соавтор «Русской тройке» и центральный певец «Русалки Днестровской» — альманаха, который пробудил украинское национальное сознание, человек, своим излишне короткой жизнью показала нашу самобытность, единство, вернула нашу потерянную душу.
Факт первый. Маркиян Шашкевич писал под псевдонимом Руслан. Никто не знает мотивации Шашкевича по выбору именно такого художественного имени. Предполагают, что весила созвучность этого антропонима с этнонимом русин. Вряд ли такие талантливые лингвисты, как Шашкевич или Головацкий, могли не знать о его неславянское происхождения (Руслан — мужское имя тюркско-персидского происхождения. В переводе означает «лев»).
Факт второй. Маркиян Шашкевич и его сын Владимир были весьма похожими друг на друга. Их физиологическую сходство перед самой кончиной в возрасте 80-и лет подтвердила мать Владимира Юлия Крушинская-Шашкевич. Это приобретает значение, поскольку до нас не дошло ни одного аутентичного портрета Маркиана Шашкевича. И образ главного из троицы создают, используя фотографией Владимира.
Факт третий. Как вспоминал Я. Головацкий «Русская троица» и все, кто хотел к ней присоединиться, должны присягнуть всю жизнь «действовать в интересах народа и возрождения русской народной словесности. Чтобы освятить ту обещание, мы приняли славянские имена: Шашкевич — Руслана, Вагилевич — Далибор, я — Ярослава. Затем появились Велимир — Лопатинский, Мирослав — Илькевич, Богдан — мой брат Иван, Ростислав — Бульвинський […] появились Всеволоды, Мстислав, Обладатели и др. Также участники литературной группы давали своим детям славянские имена: М.Шашкевич — Владимира и Святослава, И.Вагилевич — Владимира, Я.Головацкий — двум Владимира и одному Всеволода, М.Устиянович — Владимира, Ольги, Богдана. Здесь интересно то, что у каждого из них был сын с именем Владимир. Можно предположить, что называли они своих чад в честь князя Киевской Руси Владимира, который в 988 году окрести государство. Следовательно, как все было связь с духовенством, выбор такого имени представляется вполне логичным.
Факт четвертый. М.Шашкевич был вольнослушателем философского отдела Львовского университета, параллельно учась в Львовской духовной семинарии.
Факт пятый. 21 февраля 1831 Шашкевича исключили из Львовской духовной семинарии за нарушение семинарского режима и «вольнодумство». Его отец настолько разозлился, что молодой Маркиян остался во Львове у дяди по матери Захара Авдиковського. Тогда начал серьезно заниматься самообразованием. Читал все связано со славянской культурой. Правда Шашкевич таки закончил семинарию, вступив снова 1833 из-за смерти отца, поскольку теперь он должен кормить семью.
Факт шестой. Маркиян Шашкевич занимался переводами славянских произведений: сербских народных песен, стихов чешских и польских поэтов. Это свидетельствует о его лингвистические способности.
Факт седьмой. Шашкевич защищал украинскую азбуку. 1836 в Перемышле вышла его полемическая брошюра на польском языке «Азбука и абецадло», тем самым дав ответ на попытки украинской шляхты и клерикалов ввести в украинском языке польский алфавит. Также в этом же году для народного образования составил украинский «Читанку».
Факт восьмой. 14 октября 1836 Маркиян Шашкевич, правя службу Божью в соборе Юра, провозгласил проповедь на родном языке. Одновременно с ним то же самое сделали Ю.Величковський в церкви Успения Пресвятой Богородицы и М.Устиянович в храме св. Параскевы. К тому времени проповеди в церкви говорили на латыни.
Факт девятый. П.Шафарик благосклонно отнесся к изданию «Русалки Днестровской». В свое время, когда он редактировал «Журнал чешского музея», там был напечатан ряд работ И. Вагилевича, Я. Головацкого с украинской этнографии, фольклора и истории. В частности И. Вагилевич вмещал материалы из жизни гуцулов, бойков, рассказывал о народных поверьях, о нравы и быт. И эти сведения и материалы, помещенные в «Русалке Днестровская», использовал П.Шафарик для своих работ. В письме к Я.Головацкого от 24 октября 1838 он выразил благодарность за специально присланные ему «Украинский памятники из Галича», которые обещал использовать для своей очередной научной работы.
Факт десятый. Шашкевич имел альбом под названием «Заря», в который участники его нелегального украинского литературного кружка вписывали стихи, короткие выражения. После того, как участники кружка направили в цензуры сборник «Заря», этот альбом мог погубить всех участников вместе с Шашкевичем. Как отметил Я. Головацкий в своих воспоминаниях «Пережитое и перестраданное»: «Полиция обратила на нас внимание, и через несколько дней в Шашкевича на квартире сделали ревизию … К счастью, его альбом« Заря »был при нем в кармане, его же особы НЕ трогали; а то, если бы нашли список имен с девизом, немцы были бы уверены, что они открыли русский заговор … »