Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Наш український народ має багаті традиції — кожна пора року була сповнена для українців різними святкуваннями, звичаями, обрядами. Особливо багатою в цьому відношенні була зима, коли господарі не були зайняті роботами на своїх полях, а більше часу проводили в домівках із своїми родинами. Саме в такий час у церковному житті звершується вшанування пам’яті святого, котрий має особливе значення для Церкви Христової в Україні. 13 грудня за новим стилем православні українці вшановують святого апостола Андрія Первозванного .Вітаю всіх іменинників ! ОСОБЛИВО СВОГО СИНА А ТАКОЖ БРАТА І ВСІХ ЗНАЙОМИХ АНДЛРІЇВ З ІМЕНИНАМИ !
Апостол Андрій походив із Вифсаїди — міста у Галілеї — північній частині Палестини, відомої родючістю земель та гостинністю жителів. В часі земного служіння Господа нашого Ісуса Христа в Палестині проживало досить багато греків, а тому й не дивно, що дехто із юдеїв носили імена грецького походження. Так і у святого апостола, про якого йде мова, грецьке ім’я: «Андрій» в перекладі на українську означає «мужній».
Історія приходу святого Андрія до віри в божественне достоїнство Ісуса Христа була непростою. Коли Іоан Предтеча, Хреститель Господній проповідував на берегах Йордану, майбутній апостол Андрій пішов за ним, сподіваючись знайти відповіді в нього на свої духовні питання. Тоді дехто навіть думав, що Іоан Хреститель і є тим самим обіцяним Месією, котрий має визволити єврейський народ із пригнобленого стану. Та ось Сам Христос прийшов на Йордан, щоб охреститися від Іоана, і Великий Пророк прямо говорить до своїх учнів, вказуючи на Господа: «Це — Агнець Божий, що бере гріхи світу». Слова учителя вразили учнів, серед них і Андрія, котрий разом із Іоаном Зеведеєвим, своїм земляком теж із Вифсаїди, пішли за Ісусом. Побачивши їх, Господь спитав: «Чого вам треба?» Вони ж сказали: «Учителю, де Ти живеш?» Ісус відповів їм: «Підіть і побачите». Так, закликавши Андрія та Іоана, Христос зробив їх Своїми учнями. Тоді ж Андрій сповістив своєму братові Петру: «Ми знайшли Месію». І Петро теж приєднався до громади послідовників вчення Христового, оскільки душею і серчем відчув, що за його життя збувається те, що було в давнину провіщене пророками.
Євангеліє сповіщає нам, що апостоли після першого заклику ще деякий час проводили із своїми сім’ями, рибалили, як і раніше, але пройшло кілька місяців і Сам Господь показує важливість їх служіння: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей». Після цих слів для учеників Христових не було нічого більш важливого у світі, аніж слухати проповідь Спасителя і виконувати Його повеління.
Апостол Андрій, названий Первозванним за те, що раніше від інших пішов за Христом, невідступно був поруч із Господом протягом всього земного служіння Ісуса Христа. Разом з іншими учениками святий Андрій удостоївся бачити Господа після воскресіння і бути присутнім на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши учнів, вознісся. Після зішестя Святого Духа на апостолів святий апостол Андрій пішов із проповіддю у Скіфію — землі, на яких пізніше виникає наша Русь-Україна.
Про благовістя апостола свідчать такі давні християнські письменники, як священномученик Іполит Римський (III ст.), церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст.) та ін.
У стародавньому руському літописі «Повість минулих літ» так розповідається про подорож апостола Андрія українськими землями: «Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і прийшов до Корсуня, він довідався, що від Корсуня недалеко гирло Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков воздвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ».
Літопис не має підтвердження в інших історичних пам’ятках, тому деякі вчені схильні вважати цю історію не більше, ніж легендою. Але це не завадило шанувати апостола Андрія Первозванного основоположником Церкви Христової в Україні.
Київський собор 1621 року, у часи відродження Української Православної Церкви після унії, ствердив апостольське походження християнства на українських землях. У соборній постанові сказано: «Святий Апостол Андрій — перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував апостол».
Збирання відомостей про місію апостола до Скіфії розпочалось багато століть тому. Священномученик Климент Римський (І ст.) та автор слов’янської писемності рівноапостольний Кирило вивчали відомості про перебування апостола в Криму. Ченці Епіфаній та Яків, маючи в якості початкових джерел твори Климента Римського, Євагрія Понтійського та Єпіфанія Кіпрського, обійшли чорноморське узбережжя і зібрали перекази про проповідь апостола Андрія. Михаїл VII Дука писав великому князеві Всеволоду Ярославовичу про місію святого Андрія: «Священні писання і оригінальні історичні книги переконують мене, що наші держави мають одне походження і спільні корені, що одне і те ж спасительне слово дійшло до нас обох і ті ж самі свідки і предтечі божественної тайни принесли нам обом слово Євангелія».
Дочка Всеволода, Іоанна спеціально відвідала Константинополь, щоб зібрати відомості про місію апостола. Сучасні вчені дійшли висновку, що Святий Андрій мандрував Скіфією від 10 до 20 років.
Повернувшись у Грецію, апостол Андрій зупинився у місті Патри, що на березі Коринфської затоки. В цьому місті апостол Христів багатьох зцілив від недугів через покладання рук, в тому числі і знатну жительку Патр Максиміллу, яка щиросердечно увірувавши у Христа, стала ученицею святого апостола Андрія. Але як завжди, коли добро має успіх, тоді злі сили повстають, прагнучи знищити світло любові. Місцевий правитель Егеат загорівся ненавистю проти апостола. Правитель назвав проповідь ученика Христового безумством і, як безумного, засудив апостола до страти. Прагнучи припинити поширення вчення, яке проповідував апостол Андрій, Егеат хотів залякати жителів міста, показуючи, які страждання чекають на того, кого виявлять винним у прихильності до апостольського вчення. Анітрохи не злякавшись присуду, апостол Андрій у натхненній проповіді перед присутніми розкрив духовне значення страждань Спасителя за увесь людський рід. Егеат наказав, щоб апостола розіп’яли, але не так, як Христос був розіп’ятий — за наказом правителя святого Андрія прив’язали до хреста мотузками, щоб продовжити його страждання. Хрест, на якому розпинали апостола був у вигляді латинської букви «х» і до нашого часу така форма хреста називається «андріївською».
Висячи на хресті, апостол безупинно молився. Два дні із хреста він повчав своїх учнів. Слуги правителя, що стерегли хрест, хотіли зняти апостола з нього, щоб він припинив проповідувати, але невидима сила зупинила їх: руки не слухалися і слуги не могли розв’язати мотузок. Перед смертю святого Андрія осяяло невимовне світло і так, у сяйві апостол Христів покинув це тимчасове життя. Мученицька кончина апостола Андрія Первозванного, як можемо судити на основі історичних пам’яток, сталася у 62 році по Різдві Христовому.
Про життя й подвиги святого апостола Андрія свідчать численні реліквії, пов’язані із його служінням та його нетлінні мощі. В місті Синопі, ще у IX ст., як свідчать письмові джерела, показували кафедру апостола Андрія із чорного каменю. Як стверджують, у Києві в Успенському соборі Києво-Печерської лаври віками зберігався пояс апостола Андрія — його довжина була одиницею вимірювання для зодчих майже до XVII ст.
В Патрах, на місці мученицької загибелі апостола Андрія залишались його мощі. В 357 році за наказом імператора Констанція ІІ вони були перенесені в Константинополь, у храм Святих Апостолів, де вони були покладені поруч із нетлінними останками апостолів Луки та Тимофія. Однак, у IX ст. глава апостола і частини хреста повернулись в Патри. Візантійський історик Феодор Продром, який жив у ХІІ ст., свідчить, що ці реліквії шанувалися так само, як і святиня в Константинополі. Мощі з Константинополя у 1208 році хрестоносці забрали в Італію, в місто Амальфі. Тривалий час чесна глава апостола і частини хреста, на якому він був розіп’ятий, перебували у Патрах, але в 1460 році місто захопили війська османського султана Магомета ІІ. Правитель області Мореї Фома Палеолог у 1462 році передав главу апостола і частини хреста Пію ІІ, папі Римському, який помістив святиню в соборі святого Петра. У минулому столітті в 1946 році папа Павло VI повернув мощі Елладській Православній Церкві. Так ці священні реліквії повернулися на своє історичне місце у Патри. Зараз у місті височіє собор святого апостола Андрія, де й знаходиться згадана святиня. Храм стоїть на тому місці, де загинув святий апостол, поруч із джерелом, що відкрилося на місці страти. Почалося будівництво собору у 1908 році, а відкритий для богослужінь він був у 1974 році. Автором проекту храму та першим керівником будівництва був знаменитий грецький архітектор Анастасіос Метаксас.
У пам’ять Андрія Первозванного в Києві, на тому місці, де апостол поставив перший хрест, 1212 року споруджено дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього, також привертає увагу храм Святого Андрія Первозванного, який знаходиться на початку Андріївського узвозу.
Наш украинский народ имеет богатые традиции — каждое время года была полна для Украинской различными празднованиями, обычаями, обрядами. Особенно богатой в этом отношении была зима, когда хозяева не были заняты работами на своих полях, а больше времени проводили в домах со своими семьями. Именно в такое время в церковной жизни совершается память святого, который имеет особое значение для Церкви Христовой в Украине. 13 декабря по новому стилю православные Украинцы чтят святого апостола Андрея Первозванного.
Апостол Андрей был родом из Вифсаиде — города в Галилее — северной части Палестины, известной плодородием земель и гостеприимством жителей. Во времени земного служения Господа нашего Иисуса Христа в Палестине проживало достаточно много греков, а потому неудивительно, что некоторые из иудеев носили имена греческого происхождения. Так и у святого апостола, о котором идет речь, греческое имя «Андрей» в переводе на украинский означает «мужественный».
История прихода святого Андрея к вере в божественное достоинство Иисуса Христа была непростой. Когда Иоанн Предтеча, Креститель Господень проповедовал на берегах Иордана, будущий апостол Андрей пошел за ним, надеясь найти ответы у него на свои духовные вопросы. Тогда некоторые даже думал, что Иоанн Креститель и есть тем самым обещанным Мессией, который должен освободить еврейский народ из угнетенного состояния. И вот Сам Христос пришел на Иордан, чтобы принять крещение от Иоанна, и великий пророк прямо говорит своим ученикам, указывая на Господа: «Это — Агнец Божий, Который берет на Себя грехи мира». Слова учителя поразили учеников, среди них и Андрея, который вместе с Иоанном Иакова, своим земляком тоже с Вифсаиде, пошли за Иисусом. Увидев их, Господь сказал: «Что вам нужно?» Они сказали: «Учитель, где живешь?» Иисус ответил им: «Пойдите и увидите». Так, призвав Андрея и Иоанна, Христос сделал их учениками. Тогда же Андрей сообщил своему брату Петру: «Мы нашли Мессию». И Петр тоже присоединился к общине последователей учения Христова, так душой и Серче почувствовал, что при его жизни сбывается то, что было в древности предсказано пророками.
Евангелие сообщает нам, что апостолы после первого призыва еще некоторое время проводили со своими семьями, рыбачили, как и раньше, но прошло несколько месяцев и Сам Господь показывает важность их служения: «Идите за Мною, и Я сделаю вас ловцами человеков». После этих слов для учеников Христовых не было ничего более важного в мире, чем слушать проповедь Спасителя и исполнять приказ.
Апостол Андрей, названный Первозванным за то, что раньше других пошел за Христом, неотступно был рядом с Господом в течение всего земного служения Иисуса Христа. Вместе с другими учениками святой Андрей удостоился видеть Господа после воскресения и присутствовать на Елеонской горе, когда Господь, благословив учеников, вознесся. После сошествия Святого Духа на апостолов святой апостол Андрей пошел с проповедью в Скифию — земли, на которых позже возникает наша Русь-Украина.
О благовестии святого свидетельствуют такие древние христианские писатели, как священномученик Ипполит Римский (III в.), Церковный историк Евсевий Кесарийский (IV в.) И др.
В древнем русской летописи «Повесть временных лет» так рассказывается о путешествии апостола Андрея украинскими землями «Днепр впадает в Понтийское море; море это зовут Русским. Вдоль его берегов учил, как говорят, святой Андрей, брат Петра. Когда Андрей учил в Синопе и пришел в Корсунь, узнал он, что от Корсуня недалеко устье Днепровское. И пришел он к устью Днепровского, а оттуда отправился вверх по Днепру. Когда он прибыл и остановился под горами на берегу. А утром, встав, сказал он ученикам, которые были с ним: «Видите ли горы эти? На горах этих воссияет благодать Божия, будет город великий и много церквей воздвигнет здесь Бог ». И поднялся на горы эти, благословил их, помолился Богу и сошел с горы этой, где впоследствии вырос Киев ».
Летопись не имеет подтверждения в других исторических памятниках, поэтому некоторые ученые склонны считать эту историю не более, чем легендой. Но это не помешало почитать апостола Андрея Первозванного основоположником Церкви Христовой в Украине.
Киевский собор 1621 года, во времена возрождения Украинской Православной Церкви после унии, подтвердил апостольское происхождение христианства на украинских землях. В соборной постановлении сказано: «Святой Апостол Андрей — первый архиепископ Константинопольский, патриарх Вселенский и Апостол Украинский. На киевских горах стояли ноги его, и глаза его Украину видели, а уста благословляли, и семена веры он у нас насадил. Поистине Украина ничем не меньше других восточных народов, поскольку и в ней проповедовал апостол ».
Сбор сведений о миссии апостола в Скифию началось много веков назад. Священномученик Климент Римский (I в.) И автор славянской письменности равноапостольный Кирилл изучали сведения о пребывании апостола в Крыму. Монахи Епифаний и Яков, имея в качестве исходных источников произведения Климента Римского, Евагрия Понтийского и Епифания Кипрского, обошли черноморское узбер .
