День святого Миколая . День святого Николая.

День святого Миколая (також Свято святого Миколая, у народі — День Миколи, Зимовий Миколай) — це день святкування та вшанування пам'яті Святого Миколая у католиків та православних. Ті церкви, які дотримуються юліанського календаря, відзначають свято 19 грудня за новим стилем (у 20-21 століттях), а ті, що дотримуються григоріанського календаря — 6 грудня.
За традицією, цієї ночі діти отримують подарунки під подушками. Тому вони вірять у диво, звершуване святим Миколаєм і вчаться в святого бути милосердними. Святий Миколай опікується воїнами, водіями і тими, що подорожують, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей і студентів, моряків, торговців, і лучників.
В пам'ять про милосердя святого Миколая, цього дня відзначається Міжнародний день допомоги бідним.
Традиція дарувати подарунки

«Свято святого Миколая». Картина голландського художника Яна Стена. Поміж 1665—1668 роками

Коза, ангел, кобила і смерть в процесії Мікулаша (св. Миколи) в Чехії. Початок XX століття.
Святий Миколай був багатою людиною і дбав про бідних людей тих часів. Найбільш імовірно, що традиція дарувати подарунки пішла від відомого випадку, коли один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. За тамтешніми звичаями, вони не змогли б вийти заміж, і, якщо б їм не вдалося знайти роботу, то довелося б стати повіями. Миколай, у той час ще не єпископ, дізнавшись про це, вирішує скористатись батьківським спадком щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно у кімнату, де ночували сестри, шмат золота — на придане для кожної з дочок. Крім того, святий Миколай бажав, щоб ті три дочки не знали хто їм закидав це золото.
Ймовірно, ця традиція пішла з середньовічної Німеччини, де напередодні свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. Згодом почали також дарувати ласощі: горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами; шкільне приладдя, іграшки, які клали в нові чи начищені та відремонтовані старі черевики, які ставили поблизу камінів, чи у панчохи, які вішали на каміни. Діти вірили, що святий саме через камін закидає в дім подарунки. Неслухняних дітям клали в'язку різок. Вважалося, що імена тих хто гідний чи не гідний подарунка записувалися в Золотій книзі, якою володів святий Миколай. Діти також часто вірили, що Миколай приходить з осликом, який допомагає йому. Тому вони клали поруч зі своїм взуттям моркву для нього. Вважалося, що віслюк веде свій рід від осла, на якому Ісус Христос святково в'їжджав у Єрусалим напередодні Розп'яття.

День святого Николая (также Праздник святого Николая, в народе — день Николая, Зимний Николай) — это день празднования и чествования памяти Святого Николая у католиков и православных. Те церкви, которые придерживаются юлианского календаря, отмечают праздник 19 декабря по новому стилю (в 20-21 веках), а те, что придерживаются григорианского календаря — 6 декабря.
По традиции, этой ночью дети получают подарки под подушками. Поэтому они верят в чудо, совершаемое святым Николаем и учатся в святого быть милосердными. Святой Николай опекает воинов, водителей и теми, путешествующих, помогает бедным в затруднении; считается покровителем детей и студентов, моряков, торговцев и лучников.
В память о милосердии святого Николая, в этот день отмечается Международный день помощи бедным.
 Традиция дарить подарки

«Праздник святого Николая». Картина голландского художника Яна Стена. Между 1665-1668 годами

Коза, ангел, кобыла и смерть в процессии Микулаша (св. Николая) в Чехии. Начало XX века.
Святой Николай был богатым человеком и заботился о бедных людях того времени. Наиболее вероятно, что традиция дарить подарки ушла от известного случая, когда один обедневший человек не мог обеспечить своих трех дочерей приданым. По тамошним обычаям, они не смогли бы выйти замуж, и, если бы им не удалось найти работу, то пришлось бы стать проститутками. Николай, в то время еще не епископ, узнав об этом, решает воспользоваться отцовским наследством чтобы помочь беде. В течение трех ночей он пробирался к убогой хижины и каждый раз закидывал через окно в комнату, где ночевали сестры, кусок золота — на приданое для каждой из дочерей. Кроме того, святой Николай желал, чтобы те три дочери не знали кто им закидывал это золото.
Вероятно, эта традиция пошла из средневековой Германии, где накануне праздника родители презентовали детям новый зимнюю одежду. Со временем это начали делать тайно, ночью, чтобы дети верили в чудеса святого. Впоследствии начали также дарить сладости: орехи, сухофрукты и особые сладкие хлебцы с сушеными грушами; школьные принадлежности, игрушки, которые клали в новые или начищенные и отремонтированы старые ботинки, которые ставили вблизи каминов, или в чулки, которые вешали на камины. Дети верили, что святой именно через камин забрасывает в дом подарки. Непослушных детям клали связку розог. Считалось, что имена тех, кто достоин или не достоин подарка записывались в Золотой книге, которой владел святой Николай. Дети также часто верили, что Николай приходит с осликом, который помогает ему. Поэтому они клали рядом со своей обувью морковь для него. Считалось, что осел ведет свой род от осла, на котором Иисус Христос торжественно въезжал в Иерусалим накануне Распятия.