Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Леся Українка (справжнє ім’я: Лариса Петрівна Косач-Квітка)— українська письменниця, перекладач, культурний діяч.
Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. (Мати — Олена Пчілка, Батько — високоосвічений поміщик, дядько — Михайло Драгоманов). У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти Вчилася у приватних учителів.У 6 років почала вчитися вишивати. 1881 рік став початком захворювання на туберкульоз. Тяжко хвора Леся вивчає класичні мови (грецьку і латинську). Восени 1883 року Лесі зроблено операцію на лівій руці, видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря» . Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». 1885 року у Львові вийшла збірка її перекладів творів Миколи Гоголя (виготовлена нею спільно з братом Михайлом). Українка багато перекладала (М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюґо, Гомера й ін.). Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України ( І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О. Маковеєм, Н. Кобринською. ). 1894 рік — навчання в художній школі М. І. Мурашка в Києві. У травні поетеса вирушає за кордон до дядька М. Драгоманова. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. 1902 рік поетеса провела на лікуванні в Сан-Ремо (Італія), живе в Одесі, Києві. У Чернівцях вийшла її збірка поезій «Відгуки». 1903 драматична поема «Вавілонський полон», вірш «Дим». 1904-1905 рр. — поезії «Дочка Ієфая», «Напис в руїні» та ін. Друге видання збірки «На крилах пісень». «Осіння казка», «Пісні з кладовища», «Пісні про волю», вірші «Мріє, не зрадь!», «Упоєні на бенкетах кривавих…», діалог «Три хвилини». На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві, живуть в Криму. Поетеса завершує драматичну поему «Кассандра». Жандармами вчинено обшук на квартирі Косачів, конфісковано 121 книжку. Л. Українку разом із сестрою Ольгою заарештовано. У 1908 році Леся Українка перебувала в Ялті, Києві, Одесі, Євпаторії, Батумі, Тбілісі. їздила до Берліна на консультацію з професором щодо операції на нирках. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.
Леся Украинка (настоящее имя Лариса Петровна Косач-Квитка) — украинская писательница, переводчик, культурный деятель.
Родилась 25 февраля 1871 в городе Новоград-Волынском. (Мать — Ольга Петровна, Отец — высокообразованный помещик, дядя — Михаил Драгоманов). В доме Косачей часто собирались писатели, художники и музыканты, устраивались вечера и домашние концерты Училась в частных учителив.У 6 лет начала учиться вышивать. 1881 стал началом заболевания туберкулезом. Тяжело больная Леся изучает классические языки (греческий и латинский). Осенью 1883 Леси сделана операция на левой руке, удалили кости, пораженные туберкулезом. В декабре Леся возвращается из Киева в Колодяжного, состояние здоровья улучшается, с помощью матери Леся изучает французский и немецкий языки. Начиная с 1884 года Леся активно пишет стихи ( «Ландыш», «Сафо», «Лето краснее прошло» и др.) И публикует их в журнале «Заря». Именно в этом году появился псевдоним «Леся Украинка». 1885 во Львове вышел сборник ее переводов произведений Николая Гоголя (изготовленная ею совместно с братом Михаилом). Украинка много переводила (Гоголя, А. Мицкевича, Г. Гейне, В. Гюго, Гомера и др.). Об уровне ее образования может свидетельствовать факт, что в 19-летнем возрасте написала для своих сестер учебник «Древняя история восточных народов». Побывав 1891 в Галиции, а позже и на Буковине, Украинка познакомилась со многими выдающимися деятелями Западной Украины (И. Франко, М. Павликом, О. Кобылянской, В. Стефаника, О. Маковеем, Н. Кобринской.). 1894 — обучение в художественной школе Н. И. Мурашко в Киеве. В мае поэтесса отправляется за границу к дяде М. Драгоманова. Вынуждены необходимости лечения путешествия в Германию, Австро-Венгрии, Италии, Египта, неоднократные пребывания на Кавказе, в Крыму обогатили ее впечатление и способствовали расширению кругозора писательницы. 1902 поэтесса провела на лечении в Сан-Ремо (Италия), живет в Одессе, Киеве. В Черновцах вышел ее сборник стихов «Отзывы». 1903 драматическая поэма «Вавилонский плен», стихотворение «Дым». 1904-1905 гг. — Поэзии «Дочь Иефая», «Надпись в руинах» и др. Второе издание сборника «На крыльях песен». «Осенняя сказка», «Песни с кладбища», «Песни о свободе», стихотворения «Мечтает, Не предай!», «Упоенные на пирах кровавых …», диалог «Три минуты». В начале марта 1907 Леся Украинка переезжает из Колодяжного в Киев. 7 августа 1907 Леся Украинка и Климент Квитка официально оформили брак в церкви, живут в Крыму. Поэтесса завершает драматическую поэму «Кассандра». Жандармами совершено обыск на квартире Косачев, конфисковано 121 книжку. Л. Украинка вместе с сестрой Ольгой арестованы. В 1908 году Леся Украинка находилась в Ялте, Киеве, Одессе, Евпатории, Батуми, Тбилиси. ездила в Берлин на консультацию с профессором по операции на почках. Последние годы жизни Л. Косач-Квитки прошли в путешествиях на лечение в Египет и на Кавказ. Умерла 19 июля 1913 в Сурами в возрасте 42 лет.
