Федір Аполлонович Піроцький (нар. 17 лютого (1 березня) 1845, Лохвиця, Полтавська губернія, Російська імперія — пом. 28 лютого (12 березня) 1898, Олешки, Херсонська губернія, Російська імперія) — український інженер, винахідник першого у світі трамваю на електричній тязі.
Федір Аполлонович Піроцький народився у колишньому сотенному містечку Сенча Лохвицького повіту Полтавської губернії в дворянській (козацького походження) родині військових лікарів.
Закінчив Костянтинівський кадетський корпус і Михайлівську військову артилерійську академію (1866 рік) і проходив артилерійську службу в Києві. Тут подружився з відомим вченим-електротехніком Павлом Яблочковим.
1871 рік — повернувся до Санкт-Петербургу, працював у відділі технічних звітів і кошторисів Головного артилерійського управління. Виявив себе здібним винахідником (серед інших винаходів — новий тип доменних печей). 1874 рік — почав електротехнічні експерименти на «Волковському полі» у Санкт-Петербурзі. Розробив проект машини змінного струму та системи передачі електроенергії через залізний дріт, закріплений телеграфними ізоляторами на дерев'яних стовпах. Зворотним провідником була земля. 1875 рік — на ділянці Сестрорецької залізниці запустив вагони на електричній тязі. Було електрифіковано майже одну верству шляху. У його конструкції рейки були підключені до генератора Грема. Обидві вони були ізольовані від землі.
1880 рік — зробив спробу модернізувати міські двоповерхові трамваї на кінній тязі (конку), перевівши їх на електричну тягу. 3 вересня (22 серпня) електричний трамвай почав перевозити жителів Санкт-Петербурга ділянкою колії довжиною 85 метрів, збудованої на території Рождественського вагонного парку. Цей експеримент тривав до 28 (16) вересня 1880 року. На заваді втіленню електричного трамваю в Петербурзі стала протидія зацікавлених осіб. Підприємці, які вклали великі капітали в конку, що ще не окупилися, перешкодили практичному здійсненню проекту Піроцького. Натомість на Заході протягом 5 наступних років усі трамвайні лінії будували за схемою Піроцького.
Спираючись на публікаціях Піроцького, фірма Siemens & Halske ще 1879 року продемонструвала на берлінській виставці невеличкий «потяг» з окремим локомотивом і двома невеликими причепними пасажирськими платформами. У цей час Карл Генріх фон Сіменс працював у Росії і часто спілкувався з Піроцьким, зацікавившись його дослідами. 1881 рік — брати фон Сіменс відкрили в Берліні першу постійну електричну трамвайну лінію. У Російській імперії електричний трамвай почав регулярну роботу лише 1892 року. Це сталося в Києві заходами Аманда Струве та Василя Первенка (у Москві електричний трамвай запрацював 1899 року, а на вулицях Петербурга — 1907-го року).
Федор Аполлонович Пироцкий (род. 17 февраля (1 марта) 1845, Лохвица, Полтавская губерния, Российская империя — ум. 28 февраля (12 марта) 1898 года, Алешки, Херсонская губерния, Российская империя) — украинский инженер, изобретатель первого в мире трамвая на электрической тяге.
Федор Аполлонович Пироцкий родился в бывшем сотенному городке Сенча Лохвицкого уезда Полтавской губернии в дворянской (казацкого происхождения) семье военных врачей.
Окончил Константиновский кадетский корпус и Михайловскую военную артиллерийскую академию (1866 год) и проходил артиллерийскую службу в Киеве. Здесь подружился с известным ученым-электротехником Павлом Яблочковым.
1871 — вернулся в Санкт-Петербург, работал в отделе технических отчетов и смет Главного артиллерийского управления. Проявил себя способным изобретателем (среди прочих изобретений — новый тип доменных печей). 1874 — начал электротехнические эксперименты на «Волковском поле» в Санкт-Петербурге. Разработал проект машины переменного тока и системы передачи электроэнергии через железный провод, закрепленный телеграфными изоляторами на деревянных столбах. Обратным проводником была земля. 1875 — на участке Сестрорецке железной дороги запустил вагоны на электрической тяге. Было электрифицировано почти одну слой пути. В его конструкции рельсы были подключены к генератору Грэма. Обе они были изолированы от земли.
1880 — попытался модернизировать городские двухэтажные трамваи на конной тяге (конку), переведя их на электрическую тягу. 3 сентября (22 августа) электрический трамвай начал перевозить жителей Санкт-Петербурга участком пути длиной 85 метров, построенной на территории Рождественского вагонного парка. Этот эксперимент продолжался до 28 (16) сентября 1880 года. На пути воплощению электрического трамвая в Петербурге стало противодействие заинтересованных лиц. Предприниматели, вложившие большие капиталы в конку, еще не окупились, помешали практическому осуществлению проекта Пироцкого. Зато на Западе в течение 5 последующих лет все трамвайные линии строили по схеме Пироцкого. Опираясь на публикациях Пироцкого, фирма Siemens & Halske еще в 1879 году продемонстрировала на берлинской выставке небольшой «поезд» с отдельным локомотивом и двумя небольшими прицепными пассажирскими платформами. В это время Карл Генрих фон Сименс работал в России и часто общался с Пироцкий, заинтересовавшись его опытами. 1881 — братья фон Сименс открыли в Берлине первую постоянную электрическую трамвайную линию. В Российской империи электрический трамвай начал регулярную работу только 1892. Это произошло в Киеве мерами Аманда Струве и Василия Первенка (в Москве электрический трамвай заработал 1899 года, а на улицах Петербурга — 1907-го года).