Допис люті

Трохи часу минуло, я трохи заспокоївся, тому можу поділитися нещодавніми подіями, які трапилися з Лачікеном. Але спочатку трохи додаткової інформації для кращого розуміння ситуації.

Після Нового року у В’єтнамі запровадили нові системи штрафів. Згідно з новинами, за проїзд на червоне світло тепер можна заплатити до 1000 доларів, залежно від типу транспорту. З одного боку, це добре, адже хаос на дорогах потрібно якось упорядковувати. Але результати виявилися, м’яко кажучи, несподіваними: нові правила створили ще більший хаос.

Річ у тім, що у В’єтнамі правила дорожнього руху більше схожі на рекомендації, ніж на обов’язкові закони. Наприклад, існує неписане правило:  мотобайки на червоне світло повертають праворуч навіть без спеціального сигналу на світлофорі, це хоч і нелегально, але всі це роблять (і я теж). Це порушення, але воно зменшує затори.

А тепер уявіть: настав Новий рік, і всі почали боятися порушувати правила. Як результат, весь Сайгон просто зупинився. Місто виявилося неготовим до ситуації, коли водії дотримуються правил.

Ще один приклад: раніше мотоциклісти часто перетинали стоп-лінію на перехрестях ще до того, як загориться зелене світло. Зазвичай вони починали рух за 5 секунд до сигналу. Це небезпечно, але пришвидшувало потік транспорту. А зараз всі чекають до останньої секунди.

Результат? Шалені затори, виснаження водіїв і страх в їхніх очах.

Абсурд із Лачікеном

Настав час розповісти про той абсурд, який трапився зі мною і моїм Лачікеном. Повертався я з роботи й вирішив трохи скоротити шлях, обравши вузькі вулички району. Все б нічого, але ось, виїжджаючи з вузької другорядної дороги на головну, я опинився в типовій для В’єтнаму ситуації.

Переді мною був затор. Ліворуч — припарковане авто, яке теж намагалося виїхати й перекривало мені огляд дороги. На головній дорозі нескінченний потік машин, які, зрозуміло, навіть не думають тебе пропускати. А праворуч, по зустрічній, мотоциклісти намагалися заїхати у провулок, звідки виїжджав я, але не могли цього зробити, бо я стояв посеред їхньої «шляху».

Ситуація, м’яко кажучи, неприємна. Я не можу виїхати через обмежений огляд і потік транспорту, припарковане авто заважає мені, а мотоциклісти намагаються дивом втиснутися між усіма.

І ось, коли я дивлюся ліворуч, намагаючись знайти момент для маневру і почати втискатися в потік, один «геніальний» мотоцикліст вирішує впертися прямо в мій бік. Він навіть не розуміє, що я його фізично не бачу, бо дивлюся ліворуч, а моя машина поступово зміщується праворуч — прямо на нього. Як результат, у мене продавлений поріг.

Але це ще не все. Замість того щоб зрозуміти, що він помилився, цей індивід починає гамселити мою машину кулаками. У той момент у мене просто «запалилися» очі. Від такої зухвалості я вийшов з авто й почав волати на нього.

Спочатку він намагався «качати права», але швидко зрозумів, що явно не правий. У його очах з’явилися сльози, особливо коли я сказав: «Давай викликати поліцію».

І ось що я не розумію: ну ти ж їдеш по зустрічній! Чекай, поки звільниться дорога. А якщо вже сталася така ситуація, то знай у собі мужність визнати провину, а не починай бити чужу машину.

Насправді, викликати поліцію мені зовсім не хотілося. Адже в ситуації «іноземець і в’єтнамець» можна легко здогадатися, на чий бік стануть. Але, якщо чесно, мені хотілося провчити цього «бика».

На щастя для нього, на задньому сидінні мотоцикла була чи то його дружина, чи то дочка. Вона одразу збагнула, що відбувається, й почала щиро вибачатися за його поведінку. І знаєте, якщо хоч хтось у цій ситуації зрозумів, що так робити не можна, — це вже краще, ніж нічого.

Я сів назад у машину й, хоч із зіпсованим настроєм, але поїхав додому.

Дякую всім, хто дочитав цей гнівний допис до кінця. Сподіваюся, наступного разу буде щось більш позитивне.