Вибір авто, ТО після придбання і подорож Європою.

Ще у жовтні 2017 довелося розпрощатися зі своєю Марійкою (Fiat Marea). На диво швидко вона знайшла собі нового господаря, тиждень, і я пішохід, добре що місто невелике.

А от пошуки нової автівки зайняли майже 1.5 року, щоправда нагальна потреба в ній виникла лише навесні 2019, коли влаштувався на СТО за 12 км від дому. Двомісячне їздовиння на маршрутках значно прискорило пошуки машини 😁.

Починав з італійців, ще за рулем Марійки задивлявся на Bravo II, але якось проїхавшись в ній, зрозумів, що вона замала і трохи затісна.
Схилився до думки, що потрібен місткий універсал або мінівен, і бажано на AT.

В претендентах спочатку були Opel Zafira 2011-, Renault Grand Scenic 2013-, VW Touran 2012-, Ford C-Max 2010-, Citroen Grand C4 Picasso 2010- і навіть Citroen Grand C4 Picasso new 2015-. Але... поступово всі вони з різних причин відпали, Zafira застаріла, Touran або цінник задурітий, або після таксі, Grand Scenic - як я на нього не дивився, так і не полюбився він мені ззовні, хоча функціонал був більш-менш, C-Max нічого так, але якось не склалося.

А от Сітрікі подобалися, особливо Grand Picasso новий 15- року. Декілька місяців сидів на mobile.de, scout24, sauto.cz, аукціонах, шукав варіанти, але врешті-решт відхилив і його - з фінансових причин. Лишився Citroen Grand C4 Picasso 2010- все в ньому влаштовувало, але мене спіткало велике розчарування - знайти варіант з 2.0 дизелем на АКПП Aisin виявилось неможливим, попадалися тільки роботи.
Пролістуючи вкотре ria, наштовхнувся на С5 X7 випуску кінця 2010-року, бінго, те що тре - великий, комфортний, моцний і на АТ, ще й гідра (шо це за звір😎). Вже за декілька днів потяг до Львова, 20-хвилинний огляд і після обіда вже їдемо з дружиною додому. Ну дуже спонтанна вийшла покупка 🙃.

Отже початок травня 2019 року — Citroën C5 X7 tourer 2010р, 258 т. км (пробіг схожий на рідний, в сервісній книжці записи закінчуються на 244 т.км), двигун RHH 2.0 HDi 163 к.с., АКПП 6-ст Aisin, гидроактив. Комплектація середня, але все що мені було потрібно є — підігрів сидінь і електродзеркал, всі електросклопідйомники, навігація, круїз, мультіруль, клімат, автоматичний електроручник, ESP, парктроніки по кругу, сенсори дощщу и світла, акустичне-атермальне скло по колу, рейлінги, 17-диски і інше.

Що можу сказати, машина вдовольнила на 100%, по-перше має файний дизайн (дуже мені любиться), не дарма це покоління виробляли майже 10 років без кардинальних змін зовнішності. Потужність двигуна те шо треба, і як для дизеля досить тихо мурчить, АКПП м'яко і вчасно перемикається, гідра - це щось!, звукоізоляція, крісла дуже зручні, наче пливеш по дорозі ще й у тиші. Витрати пального 6,5л\100км при середній швидкості 45км, бака 72л вистачає іноді на 1100 км у змішаному режимі.

Зрозуміло, що свіжо куплена машина потребувала техобслуговування і протягом наступних 3-х місяців були проведені необхідні процедури.

Спочатку велике ТО.
Заміна масла і фільтрів двигуна. Масло — TOTAL INEO LL 5W30, фільтри: масла — PURFLUX, палива — MANN, повітря — Citroen, салона — вугільний JC (попередньо почистив кондиціонер засобом Step Up). Схоже авто вчасно обслуговували, бо і масло і фільтри були більш-менш.
Чотири часткові заміни масла в АКПП по 3,5 л TOYOTA WS через кожні 400-500 км. Це дозволило оновити масло десь на 95%. Масло, до речі, було досить темне, хоч і без горілого запаху, гадаю поміняв вчасно.
Заміна антіфрізу з тотальною промивкою системи охолодження. «Охлаждайка» була дивного кольору на кшталт Coca-Cola, тому довелося застосувати, про всяк випадок, ще й очисник від LIQUI MOLY і майже 150л води. Після цього залив антіфріз G13 KROON-OIL.
Заміна гідравлічної рідини LDS TOTAL, хоча стан старої був задовільний, але ця рідина є загальною для гідроактиву і гідропідсилювача руля, то вже най буде нова. По гідропідвісці ще поміняв реактивні тяжки, що з’єднують датчики висоти з штангами стабілізатора переда і заду – дуже закислі були.

На літо придбав Maxxis Premitra HP5 225\55\17, яка гарно себе показала, як на дорогах Європи, так по нашому бездоріжжю. По підвісці під заміну пішли тільки задні стойки стабілізатора TRW, мало постукували і відбійник задьного лівого важіля TOPRAN.
Задні гальма були вже не дуже, поставив диски і колодки FERODO, а передні диски проточив, товщини ще вистачало, колодки взяв DELPHI — вони м’які як раз, щоб доїздити дискі і не пожалкував – впевнене гальмування на будь-яких швидкостях, тихо, мінімум пилу. До речі, старі гальма були ATE, мабуть стояли ще з заводу.
Десь через пару тисяч зашурхотів натяжний ролік поліклинового ременя, та й сам натяжний модуль смикався. Ремінь – Citroen, роликовий модуль натягувача ременя INA, думав оновити муфту генератора, але з нею все було добре, тож не став її чіпати. Також під заміну пішли дві опори двигуна (гантелі — нижня і права верхня обидві польські FORTUNE LINE), після чого зникли суттєві вібрації двигуна.

По малу все пофіксилося, тим більше на при кінці літа нас чекала подорож по Європі по маршруту Будапешт – Задар – Любляна – Венеція – Інсбрук – Штутгарт – Кельн – Дрезден – Ляйпциг – Прага — Краків, тому Ялинка мала бути у формі. І вона такі відпрацювала на 5 балів. За 5000 км цього пробігу цитрамончик показав себе швидкісним, комфортним, містким і досить економним автомобілем, ніяких інцидентів за всю подорож не утнув, все намотував сотню за сотнею км по автобанах Німеччини і гірских серпантинах Австрії.
Окремо хочу виділити систему круіз-контролю на С5 зі зручними кнопками на нерухомій ступиці руля під великий палець. Інколи десятками км не чіпав педалі газу і гальм, тільки кнопками круізу прискорювався і пригальмовував. Так звик до цієї фічі, що і зараз по місту їжжу на круізі де є можливість. Трохи світлин з тревелу.